Економічні відносини власності

Тема 4.Економічні відносини власності

План:

1. Власність, її сутність і місце в екрномічній системі.
2. Суб’єкти та об’єкти власності.
3. Типи, фотми і види власності.
4. Тенденції в розвитку відносин власності в Україні.







1. Власність, її сутність і місце в екрномічній системі.
    Власність є складною і багатогранною категорією, яка виражає всю сукупність економічних, соціальних, політичних, національних, морально-етичних, релігійних відносин. Вона займає основне, центральне місце в економічній системі, поскільки визначає суспільний спосіб поєднання робочої сили із засобами виробництва, специфіку дії економічних законів, цілі та мотиви виробництва, характер розподілу і використання створеного продукту, класову і соціальну структуру суспільства, панівну систему політичної та економічної влади тощо.
Ми вже відмічали, що власність багатогранна категорія, тому головною характеристикою власності є не річ і не відношення людей до речі, а те, як і ким привласнюється дана річ і як це впливає на інтереси Інших людей. Певна річ є власністю, економічною категорією тоді, коли люди вступають у відносини між собою з приводу її привласнення.
Тому, власність як економічна категорія — це сукупність відносин між людьми з приводу привласнення засобів виробництва і створеного за їх допомогою продукту.
Категорія «привласнення» породжує свою протилежність категорію «відчуження», яка означає позбавлення суб'єкта права на володіння, користування і розпорядження тим чи іншим об'єктом власності.
Відносини власності утворюють певну систему, що містить у собі три види відносин, а саме:
— відносини з приводу привласнення об'єктів власності;
— відносини з приводу економічних форм реалізації об'єктів
власності;
— відносини з приводу господарського використання об'єктів
власності.
Власність має і правовий аспект, тобто є також і Еоридичною категорією. Цей аспект власності характеризується правом власності.


2. Суб’єкти та об’єкти власності.
    Право власності — це сукупність узаконених державою прав та норм економічних взаємовідносин фізичних та юридичних осіб, які складаються між ними з приводу привласнення І використання об'єктів власності.
Об 'єкти власності:
— засоби виробництва в усіх галузях народного господарства;
— нерухомість (будинки, споруди, відокремлені водні об'єкти,
багаторічні насадження і т. ін.;
— природні ресурси, земля, ЇЇ надра, ліси, води тощо;
предмети особистого споживання і домашнього вжитку;
— гроші, цінні напери, дорогоцінні метали та вироби з них;
— інтелектуальна власність (твори літератури і мистецтва,
досягнення науки і техніки, відкриття, винаходи, ноу-хау,
інформація, комп'ютерні програми, технології і т.д.
— робоча сила.
Суб'єкти власності:
— окрема особа — людина як посій майнових і немайнових
прав та обов'язків;
— юридичні особи — організації, підприємства, установи,
об'єднання осіб усіх організаційно-правових форм;
— держава в особі органів державного управління, місцевого
управління та самоврядування;
— світове господарство.



3. Типи, форми і види власності.
    Найскладнішою проблемою є проблема форм власності. Існують два підходи до класифікації форм власності: вертикально-історичпий і горизонтальпо-структурний.
Перший підхід визначає історичні форми власності до яких відносяться: первіснообщинна, рабовласницька, феодальна та капіталістична.
Горизонтально-структурний підхід визначає класифікацію економічних форм власності. Існує два типи власності: приватна і суспільна
Суспільна власність означає спільне привласнення засобів виробництва і його результатів. Основною формою індивідуального привласнення стає розподіл доходу, а мірою його розподілу - праця
Змішана форма власності поєднує різні форми власності -приватну, державну, колективну, кооперативну та інші, в тому числі й власність іноземних громадян.
В Україні ь результаті реформування відносин власності на основі роздержавлення й приватизації склалися і законодавчо закріплені такі форми власності: приватна, колективна і державна. Допускається також існування змішаних форм власності, власності інших держав, власності міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав.



4. Тенденції в розвитку відносин власності в Україні.
    Процеси приватизації, що відбуваються у перехідний період, припускають передусім перехід державної власності у недержавні форми (приватної, акціонерної власності).
З початку процесу приватизації (1992) сталися істотні зміни у формах власності. Якщо в 1992 році у загальній кількості великих і середніх промислових підприємств частка державних підприємств становила 75%, а в загальному обсязі виробництва на частку підприємств недержавної власності припадало лише 17%, то в 2000 році підприємства державної власності у промисловості становили вже 14,7%. А обсяги промислового виробництва недержавного сектора економіки нині дорівнюють 24^%.
Конституція України визначає такі форми власності, як приватна, державна та комунальна, тобто власність адміністративно-територіальної громади. Згідно зі ст. 41 Основного Закону кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише у порядку, встановленому законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуації та природні якості землі.
Згідно зі ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності українського народу. Від його імені права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині та суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Стаття 14 Конституції України визначає землю, як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Основні конституційні права відносно власності реалізуються за допомогою кодексів та законів. Наприклад, Закон України "Про власність" визначає, що "право власності — це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном".